Вступ до школи і молодший шкільний вік є важливим етапом життєвого шляху дитини. Оскільки школа – це не лише навчальний процес, а й важлива площина життя зростаючої особистості.

Початок навчання дитини в першому класі – складний і відповідальний етап. Адже дуже багато змін відбувається. Це не тільки нові умови життя та діяльності, це й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

До важливих змін, які притаманні молодшому школяреві, можна віднести зміни, що пов’язані з характером його спілкування з оточуючими людьми. Центральною фігурою стає вчитель, який виступає авторитетом, арбітром, постачальником нової інформації. Дедалі більшого значення в житті учня початкової школи набувають однолітки.

Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став учнем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов’язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права та обов’язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем. Змінюється все життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Адаптація – процес і результат зникнення напруження. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, який пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-7 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадає напруга та тривожність.

Діти, яким важче пристосуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, так і з боку психолога, який здійснює психологічний супровід цього процесу.

Рекомендації батькам та педагогам:

• створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;

• роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);
• перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;
• формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
• обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи
• неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);
• виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання;
• урахування темпераменту дитини у період адапації до шкільного навчання;
• надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація контролю за її навчальною діяльністю;
• заохочення дитини не тільки за навчальні успіхи;
• моральне стимулювання досягнень дитини;
• розвиток самоконтролю і самооцінювання, самодостатності дитини.

Рекомендації батькам щодо сприяння успішності процесу адаптації дітей до навчання в школі

• Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не нагадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

• Не відправляйте дитину до школи без сніданку, бо вона багато працює та витрачає сили.

• Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів.

• Старання дитини обов’язково мають бути визнаними. Позитивна оцінка і добре, тепле ставлення необхідні дитині для хорошого самопочуття, для формування такої особливої риси як впевненість у своїх можливостях.

• В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.

• Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими та однолітками, вчить враховувати думки інших для формування власних поглядів.

• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. 

• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вислуховуйте зауваження вчителя не в присутності дитини, вислухавши не поспішайте влаштовувати сварку. 

• Дозволяйте дитині виявити самостійність, заохочуйте найменші вияви. 

• Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

• Аргументуйте свої заборони та вимоги: діти чутливі до несправедливості, яка присутня в більшості вимог.

• Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. Головними мають бути справи дитини, її радощі і біль.

• У сім`ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі запитання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

• Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини. 

• Намагайтеся дивитися на світ очима дитини. Будьте щирими у спілкуванні з нею, цікавтеся її інтересами.

Десять заповідей для мами і тата першокласника:

1. Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків.

2. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні, так і життєві інтереси.

3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.

7. Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

8. Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

9. Частіше хваліть вашу дитину. Хваліть словом, усмішкою, ласкою.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п'ятого класу, до середньої школи.. Для учнів 5-го классу (гімназійного у нашій школі-гімнації) багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога.

Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, стали гімназистами,  інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

Цікаво, але тривожно, хочеться бути активним, розумним і незалежним, а важко; хочеться бути потрібним і успішним у групі своїх однокласників, щоб кожен новий вчитель оцінив і побачив усе найкраще, що є в мені, адже я не гірше інших. Тобто дитина стає неуважною, менш відповідальною, тривожною, гірше учиться в порівнянні з початковою школою. Ускладнюється сам навчальний процес, продуктивність роботи знижується, зі своїм високим рівнем тривожності дитина неадекватна в сприйнятті відносин з новими однокласниками і невідомими вчителями, з'являється почуття непевності. Успішність адаптації молодшого підлітка в більшому ступені залежить не тільки від інтелектуальної готовності, але і від:

• його здатності до встановлення міжособистісних відносин з педагогами;
• навичок орієнтації в просторі школи;
• навичок гідного поводження зі своїми новими однокласниками;
• уміння спілкуватися з ними, дружити;
• здатності приймати і дотримувати класних і шкільних правил життя;
• ставлення до себе і позитивного відношення до шкільного світу;
• особливості відповідають вимогам конкретного вчителя.

У свою чергу, батьки, усе більше і більше примушуючи дітей працювати на оцінку, провокують шкільні страхи, зв'язані в дітей з непевністю у своїх силах, тривогою з приводу негативних оцінок або їхнього чекання. Цей факт особливо насторожує в період адаптації п’ятиклашек до шкільного життя, коли наявність у дитини мотиву добре виконувати всі пропоновані школою вимоги, показати себе з кращої сторони спонукує його виявляти активність. Дуже важлива для п'ятикласника ситуація з новим класним керівником. Адже при переході з молодшої в середню школу діти особливо мають потребу у встановленні адекватних рольових відносин з педагогами на уроках і поза ними. Прийняття і дотримання класних і шкільних соціальних і етичних норм також здійснюється в першу чергу класним керівником. У деяких дітей з'являються складності просто в інформованості й організації шкільного життя, і тут теж дуже важлива підтримка класного керівника. Компетентність класного керівника в питаннях життєдіяльності класу, його емоційне відношення до учнів, до своїх обов'язків, що виявляється в поводженні і спілкуванні з дітьми. Тобто характер міжособистісного контакту – одна з головних умов успішної адаптації дітей.

 Проблеми звикання, пристосування неминуче виникають у дітей (у тім або іншому ступені) на початку навчання як у початкової, так і в середньої, і в старшій школі. Кожен такий перехідний період має свою специфіку, зв'язану, у першу чергу, із психологічною своєрідністю віку. Вік п'ятикласників можна назвати перехідним від молодшого шкільного віку до молодшого підлітка (отроцтву). Психологічно цей вік зв'язаний з поступовим знаходженням почуття дорослості, головного особистісного новотвору, що, у першу чергу, свідчить про розвиток особистості підлітка.